Твердопаливні котли – загальні відомості про різновиди та особливості обладнання
Твердопаливні котли – водогрійне обладнання, в якому використовуються тверді види палива – вугілля, дрова, торф, пелети. В основному такі котли встановлюються там, де немає можливості підведення газу, а використання електричного водогрійного обладнання недоцільно з економічної точки зору. Вибір палива визначається його доступністю в кожному конкретному регіоні. За вартістю таке паливо дорожче за природний газ, але дешевше за електроенергію.
Розглянемо пристрій, види та основні особливості твердопаливних котлів, їх відмінності, переваги та недоліки.
Різновиди твердопаливних котлів
За способом горіння виділяють:
- Традиційні котли.
- Піролізні котли.
- Котли тривалого горіння.
Традиційні твердопаливні котли
Традиційні котли, що працюють на твердому паливі, можуть бути з природною та примусовою тягою. У першому випадку при згорянні палива виконується регулювання за допомогою регулятора тяги. У другому випадку котел оснащується вентилятором, що нагнітає потік повітря в топку – залежно від типу палива та тяги регулюється потужність вентилятора.
Піролізні котли
Різновид твердопаливних котлів, в яких паливо і леткі речовини, що утворюються при високій температурі, згоряють у різних камерах. Котли цього типу також називають газогенераторними.
Для ефективного піролізу (розкладання та виділення газу при нагріванні) застосовують паливо з високим виділенням летких речовин – дрова, пелети, буре вугілля. Основна вимога до палива – невисока вологість, яка не має перевищувати 20-35%. До переваг піролізних котлів відносяться тривале горіння (близько 12 годин), повне згоряння палива, висока економічність. Також плюсами є можливість завантаження великих дров, автоматизація горіння, зниження кількості шкідливих викидів у повітря порівняно з традиційними котлами.
Котли тривалого горіння
Твердопаливні котли тривалого горіння працюють за принципом верхнього горіння. Паливо (дрова, вугілля чи пелети) згоряють у камері зверху донизу. Завдяки камері згоряння великого об'єму опалювальний котел може працювати безперервно тривалий час – від 30 годин до 7 діб. У котлах тривалого горіння для надування повітря використовуються вентилятори (котли з примусовою тягою). Тепло, що виділяється за такого горіння, передається на теплообмінник.
Конструктивні особливості та експлуатація твердопаливних котлів
При експлуатації твердопаливних котлів необхідно уникати їхнього перегріву. Для захисту від перегріву можуть застосовуватися термоклапани або буферні ємності. Перші знижують температуру теплоносія шляхом додавання холодної води, а другі призначені для змішування перегрітого теплоносія з водою меншої температури. Зольні ящики твердопаливних водогрійних котлів необхідно регулярно чистити – інакше знижується продуктивність обладнання, збільшується ймовірність перегріву.
Переваги та недоліки твердопаливних котлів
До плюсів відносяться:
- Доступна вартість палива. Можна купити твердопаливний котел, що працює на різному виді палива і використовувати те, вартість якого буде вигіднішою в кожен конкретний сезон.
- Висока інерційність. Котел довше знаходиться у нагрітому стані, що призводить до повільного остигання теплоносія після припинення процесу горіння.
- Автономність. Для роботи окремих моделей котлів не потрібне підключення до електричної мережі.
З мінусів можна відзначити:
- Сильна залежність роботи обладнання від тиску води у системі. Виникає можливість перегріву теплоносія.
- Інерційність. Крім переваги дана властивість відноситься і до недоліків, оскільки виникають складності з регулюванням температури теплоносія.
- Невисокий ККД. Порівняно з іншими видами водогрійного обладнання, твердопаливні котли мають менший ККД.